Бувають люди, як ангели, світлі,
Що хочеться з ними іти у житті.
Так сяють теплом їхні очі привітні,
Так хочеться грітись у їхнім теплі.
Сховатись від болю, від фальші, маразму,
Зігрітим любов’ю, спокій знайти;
В пустельній безодні натрапить оазу,
І думкою линути в вищі світи.
В них серце й душа – наче золото щире…
Їхні очі вогненні, глибокі, ясні,
Що сяйвом своїм піднімають з могили,
Рятують в упадку, допоможуть в біді.
Здається, сам Бог дарував їх красою,
Що сяйвом відбита у їх чистоті.
Працюймо ж завжди самі над собою,
Плекаючи ангела в своїм єстві.
Як ангели
© Copyright: Руслана Мандрищук, 2017
Свидетельство о публикации №117051111755
Свидетельство о публикации №117051111755
Рецензии