«Твоя душа противится свиданьям…»
Вильям Шекспир. Сонет 136
Ти знехтувала мною? О, Боже мій!
Нещасним бути – для мене дух наснаги.
Всю силу пристрасті своєї, спраги
У вірш, що прийняла ти, внести зумів.
Сонет мій – тебе пронизуючий меч,
Ввійшов в твою багату, творчу душу.
Про почуття тобі зізнатись мушу,
Бо вірш в тобі мій – цьому не запереч.
Слова мої завжди тепер в тобі є,
Від того не забутий я тобою.
Вірш переповнивсь вірністю, любов’ю,
Як необхідне, все в тобі посіє.
Вірш справжніх почуттів завжди хранитель,
Життєвої дороги освітлитель.
Сонет 136 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117050907114
Свидетельство о публикации №117050907114
Рецензии