Дай мені сили промокнути час.
Щоб промайнувши...згадували нас.
Щоб пролетівши...зупинитись в мить.
Щоби життя мов доленьку любить.
Щоб ризикнувши,долю гартувать.
Щоб вгамувати також благодать.
Щоб зупинити,не страждати в раз.
Не бачити ні горя,ні сарказм.
Насмішок не лічити нічиїх.
А краще бачить й чуть веселий сміх.
Бажати щастя,звати і нести...
Жаданий час... Де доле моя,ти?
(Понкратова.О.В.)
Доле
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117050905995
Свидетельство о публикации №117050905995
Рецензии