Тчу павутину,-марлю доріг.
Наче від тину,пада до ніг.
Хмариною-стрічкою образ прийде.
І запитає... віро ти де?
Де твоя віра в добрі діла?
Також надія що в серці жила?
Ніжності зліт,висоти креатив?
Погляд блаженства що й досі носив.
Вартості дотик,-гарячих думок.
Вірності долі,блаженний ковток.
Що прорікає важкії часи...
В чистих серцях ординарність краси.
Та розуміння і мову свою.
Ще на дорогах-завитках,-стою.
Іноді йду з головою в мету.
Марлю доріг,-долі... сам розплету.
(Понкратова.О.В.)
Марля дорiг
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117050905895
Свидетельство о публикации №117050905895
Рецензии
