Ми зустрілись- сивіли вже скроні,
Але вечір життя не спадав ще у ніч.
Пам"ятаєш:блакитні ялинки,там, на пероні,
Торкались твоїх передпліч.
Ми зустрілись тоді,коли дим з попелища
Ще не здіймався, не відлітав.
Коли душі ставали все ближче,
Прохолодою жовтень нас обгортав.
Не судилось,мій друже, примхи долі,
не наша провина.
На життєвому полі війни хуртовина
Замітає байдуже сліди.
Сподіватись- запізно наразі.
Подивись у вікно, не витвір фантазій:
Білий сніг та квітучі сади...
Не судилось...
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117050905540
Свидетельство о публикации №117050905540
Рецензии