А крила маю...

Зоя Войтович
I сонце вже сiда за небокрай...
Багряним оком миготить над морем...
Чужого щастя, кажуть, не бажай...
А де ж моє? Скотилося у гори?

Упало в прiрву зшаленiлих днiв...
I витягти вже сил не вистачає...
Хоч захiд сонця нiби прошумiв,
Я все одно життя своє кохаю!...

Кохаю...до нестями! Знов мене
Зiрвали крила i лечу у вирiй
Своiх бажань та почуттiв...
хоч все мине...
Залишаться лиш спогади щасливi...

Та зрештою...у кожного в життi
є смуга чорна...потiм смуга бiла..
Лиш щоби нам не розгубити днiв,
Щоб було бiльше тих...що ми на крилах...


© Copyright: Зоя Войтович, 2017
Свидетельство о публикации №117050903957
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Зоя Войтович
Рецензии
Написать рецензию
Літай, голубко, стирай чорні смуги життя...
проникливо, приємно читати такі рядочки...

Лида Скрипка   09.05.2017 21:22   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Лiда, дякую! Дуже приэмно!

Зоя Войтович   10.05.2017 00:31   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Зоя Войтович