Я на зримім мосту — мов опора
незримого,
І в любов обнажен від сього, в трепет...
Воззри і накинь щось на плечі —
хоч для виду,
хоч — голубе небо...
Повне сонце так диха
в хліб ріки —
Біля лісу таємніш,
в затемненість — гостро...
Як Ти є око —
чи не могла б, не обжала серця; просто...
Врешті, хто писець живо —
третину в загусто-синім
не вміча;... плавний.
О по небу, білими ніжками овни!
Бачиш! й повний серцем не смів торкатись
до Твоєї слави.
Церко;в є вибір, я ж до Тебе — внутрішньо
ходжу
шлях церковний.
08.01.2006
У шлях до Тебе
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117050808334
Свидетельство о публикации №117050808334
Рецензии