Зми все мерехтливе море...

*  *  *
Змиє все мерехтливеє море:
Сум, і щастя, і жар кораблів,—
Остануться лиш душі у зорях,
І казки, і вірші на землі.


Поки з Небом прозоро говорять,
З вітром часу душа не біжить.
Час зірвав з нас кохання огонь неозорий —
Де тепер йому жить?

***
Смоет всё колыхание моря:
Грусть, и счастье, и жар кораблей, –
Только души останутся в зорях
И мечты, и стихи на земле.

Если к небу все лестницы-песни –
Ветру времени душ не сушить.
Высекает любовь необъятный огонь 
Где теперь ему жить?

(перевод Ивана Лужина, Киев)


Рецензии