Вона забрала тисячі життів,
Та що там тисячі - мільйони!
Не пощадила жодних почуттів,
Скосила за хвилини батальйони.
Вона прийшла раптово і без стуку,
І скільки горя із собою принесла:
Утрати біль та з рідними розлуку
У кожну хату вдосталь занесла!
Її ім'я, на жаль, таке знайоме,
Неначе вирок звідусіль звучало:
Війна! - і всі навкруг свідомо/несвідомо,
Перехопивши подих, замовкали...
...Дві тисячі сто дев'яносто днів
Незвана гостя ця все пирувала,
Під постріли та в відблисках вогнів
Все на костях невинних танцювала...
І хоч тепер у мирі живемо ми,
Сліди її видніються усюди.
Що буде завтра - з нас нікому не відомо,
Але я прошу Вас, Землі всієї люди:
Не допустіть війни ніколи знову,
Нехай би що не сталося на світі -
Все вирішити завжди може слово!
Нехай війни не знають наші діти!
Вiйна
© Copyright: Бондаренко Ирина, 2017
Свидетельство о публикации №117050811360
Свидетельство о публикации №117050811360
Рецензии