***
В зелёном мареве не видно острых крыл,
Я вынесу для обжига кувшины на приволье.
Спасибо тем, кто мял меня и бил,
Лепил и сдавливал делами и словами,
Чтоб я взлетел, вдыхая божеволье.
Я вас люблю, кто так меня любил,
Чтоб я летел, навек прощаясь с вами.
Горит теперь моя любовь-печаль
Между умом и диким сумасходом,
Стекает глина, ничего не жаль,
Но страшная отв;рзуется даль,
Душа летит – не ищет в небе брода.
(перевод Ивана Лужина, Киев)
* * *
В зеленім глеєві немає скалки крил,
Для обліку поставлю глеки на дозвіллі.
Спасибі тим, хто різав мене й бив,
Ліпив, вихукував, виштовхував до тями,
Щоб я злетів до вдиху божевілля.
Я вас люблю, хто дивно так любив,
Щоб я летів й навік прощався з вами.
Горить тепер моя любов-печаль
Щораз між розумом і диким божевіллям,
Спливає глина, і ніщо не жаль,
Зате страшна отверзується даль,
Душа летить — і любо їй, і вільно.
В зелёном мареве не видно острых крыл...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117050708694
Свидетельство о публикации №117050708694
Рецензии