Мудрый Бог, ты меня не довел до беды на вокзал...

***
Мудрый Бог, ты меня не довел до беды на вокзал:
И трамвай не явился за мной, и мой поезд сбежал.
«Ты останься» – я видел во сне, что течет, как ручей,
Слышу голос небес и земли, слышу голос вещей.

«Так и всех запакуют в раскрытые пасти несытых машин,
Ты – любовь, ты – мой меч, ты в живых здесь остался один!
В этом августе ты у меня лишь один не мертвец
И когда ж просияешь ты богом души наконец!!!»

Отнеси ей стихи,
Отнеси песни ей наяву:
Пусть хоть трижды все боги, весь мир — для кого я живу?
Чтоб ты падал, вставал, словно смерч, и мой меч мне донёс,
Скоро в Киев войдет и раскинется лес-звездочёс.

Время лета – и все пламенеют, но вот подожди –
И ударят по струнам в сердцах навесные дожди,
Скоро серость натянет дворы, словно узкий сапог,
Остаются лишь души – и звёзды, поэты – и Бог.

Вот звезда за звездой утекает в сияющий водоворот
Будьте в духе – а там от судьбы ни один не уйдет.
Коль учил небесам всю свою небомерную жизнь –
То гори, как заря, и за молнии крепко держись».

Отнеси ей стихи,
Отнеси ей сердец золотой камертон.
А она их сожжет и промолвит:
– Не тот ещё звон.

(превод Ивана Лужина, Киев)

*  *  *
Мудрий Бог, що мене не довів, не довів до біди:
Не з’являлись трамваї мені і втекли поїзди:
«Ти не їдь»,— це я бачив вві сні, це крізь мене тече,
Чую голос Небес і землі, чую голос речей.
«Так і всіх запакують в ротища до ситих машин,
Ти — любов, ти — мій меч, ти живим
залишився один! —
 
В кінці серпня закритий у Київ один ще не мрець,
Та коли ж ти заблискаєш богом душі накінець!!!

Віднеси їй пісні,
Віднеси їй пісні наяву:
Будь ви тричі боги — цілий світ, я для кого живу?
Щоб ти падав, підводивсь — як смерч — і меча мені ніс,
Скоро в Київ ввійде і розкинеться праведний ліс.

Доки літо — всі теплі й стрибучі, і всі голосні,—
Скоро вдарять у струни і в серце дощі навісні,
Скоро сірість натягне двори, як чобіття тісні,
Остаються лиш душі — це зорі, й поети, й пісні.

Вже зоря за зорею нестерпним полином тече,
Будь посвячені ви, а від долі ніхто не втече.
Ти небесному вчив все життя блискавичне своє —
Блискавицю накликав — згори ж! і прийми все як є».

Віднеси їй пісні,
Віднеси їй серця золоті.
Вона спалить і царственно скаже:
— Серця ще не ті.