Я ж без тебе тепера така самотна,
Де пораду шукати від лиха,
Де схилитись чолом утомившись від зла,
Кажуть люди: є ліки у сміха;
Щось мені ось той сміх недається нічим,
Може втік він від лиха тяжкого,
Розважаю себе де як можу, усім,
Нездогнать мені сміха пруткого.
Ой ти сміху, мій сміх,
Зупинись любий, стій,
Крає серце неначеб ножами,
Але сміх ще скоріше від мене побіг,
І кричить: ти рятуйся віршами!;
Добру дав ти пораду мені, так зроблю,
Порятую віршами я душу,
Може десь у них трішки себе і зганьблю,
А писати я всеж таки мушу.
Я ж без тебе тепера така самотна
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117050706266
Свидетельство о публикации №117050706266
Рецензии