Мої вірши, я плакати не можу,
Бо висохли вже сльози від очей,
Лише вогонь палає, чує Боже,
Моїх ще недосказаних речей.
Мої вірши, ви були в мирі гості,
І мало хто прийняв вас до души,
Незавжди бо м*яки ви, так, бували гострі,
Але ким були ви, тим і залишились... мої вірши.
Мо в рши, я плакати неможу
© Copyright: Людмила Дубищева, 2017
Свидетельство о публикации №117050706206
Свидетельство о публикации №117050706206
Рецензии