Ти так подряпана минулим, що я зализую ті рани,
Мов вірний пес... Дивлюся в очі – у дві подряпини пекучі.
Та навіть зараз, в сукні суму, так невимовно ти кохана,
Що я мовчу, і невимовність спасе мій погляд балакучий.
Дивися в очі – випий ліки закоханого чоловіка.
Для тебе я – суцільний лікар. Я – Парацельс твій особистий.
А наші очі жили різним життям, хоча ми рівні віком.
У тебе нині очі-втома, то пий мої – пружкі, барвисті.
Ти так скалічена минулим, що я з тобою поділюся
Своїм минулим, тим – щасливим, яким заповнений до краю.
Дивись у очі, вчись дивитись веселками, як я дивлюся...
І набирай мого кохання, яке і є насправді раєм...
Ти так подряпана минулим, що я зализую тi рани
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117050705840
Свидетельство о публикации №117050705840
Рецензии
Неймовірно зворушливо...і так по-справжньому гідно й по-чоловічому дбайливо...дякую за вірш...
З повагою...
Олеся Каприз 07.05.2017 14:58 • Заявить о нарушении
З повагою...
Олеся Каприз 07.05.2017 14:58 • Заявить о нарушении