Чого минуле згадувать сумне

Чого минуле згадувать сумне,
Коли добряче сонце припікає-
Ще трішки -мізки вже розплавляться в мене
Від спеки! Й соловей не затихає

Співає він пісні свої вночі
І вдень його не затихають трелі,
Струмок дзвінкий у затінку журчить,
А в вас думки тривожні й невеселі.

Нам час радіти, доки все цвіте,
Пташки щебечуть радісно надворі
Та припікає сонце золоте,
А ви похмурі, наче сталось горе

Та хтось із близких несподівано помер-
Не помічаєте природи акварелі.
Живіть СЬОГОДНІШНІМ, СЬОГОДНІ, І ТЕПЕР,
А НЕ МИНУЛИМ, КОЛИ ВСІ ВЕСЕЛІ.

Народ гуляє в лісі й шашлики
На вогнищі рум'янить ароматні,
То звідки в Вас оті сумні думки
Беруться в пору теплу й благодатну?!

Коли лунають радісні пісні
Та безтурботно наш народ танцює,
Забувши сум в святкові вихідні,
А Ваше серце безкінця сумує.

ЦІНУЙТЕ МИТЬ ПРЕКРАСНУ, БО ЦЯ МИТЬ
ВЖЕ НЕ ПОВТОРИТЬСЯ В ЖИТТІ, наступить нОве.
Ви насолоджуйтеся тим, як гай щумить
Й пташки співають в пору цю КАЗКОВУ.

Бо скоро тихо стане навкруги-
Ім пташенят викормлювати треба
У червні буде. Зазвенять луги
Уже нескоро й хмари вкриють небо.

Залиште сльози Ви для днів сумних,
Вдихайте спОвна аромат бузковий,
Відкрийте серце Ви для пІсень чарівних,
Для зорь ВЕЛИЧНИХ в пору світанкову.

Для мрій безкрайніх. Адже навесні
Ми звикли плани безкінечно будувати.
Облиште плакать та думки сумні
ЗАМКНІТЬ НА КЛЮЧ Й ІДІТЬ МЕРЩІЙ СПІВАТИ!!!