Господи, ми твої гості на Землі.
З зорею уранішньою встаємо,
і бачимо її земний покрив.
Красу цю, Ти дав нам в дар,
щоб в могутності з'явився цей бал.
Чарує блакить неба, вод,
ліси перламутровою зеленню ведуть хоровод.
Поля колосяться в жнивах бенкету,
луги - в танці буянья трав і кольорів.
Краса в усьому земному,
від травички до Людини.
Ти дав нам все, щоб пам'ятали тебе на століття.
Наївні, кричимо, що ми хазяї Землі,
адже усього лише гості,
на протязі кожен свого віку,
да і то, не завжди вдячні -
витрати буття людини.
Господь прощає нас за все,
бачить нашу боротьбу самих з собою,
та іноді і дуже важку,
хоче побачити в нас чистоту
і душу мудру.
Господи, ми твоi гостi...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2017
Свидетельство о публикации №117050604099
Свидетельство о публикации №117050604099
Рецензии