Сонет 137 из цикла Шекспир по иному

Леонид Ружинский
                «Любовь слепа и нас лишает глаз…»
                Вильям Шекспир. Сонет 137


Я не сліпий, але тебе лише я бачу,
Закрились  в мене очі для всіх інших.
Свою в любові відчуваю я удачу,
І мрію досягти удач ще більших.

Прямої  не знаходжу я ніяк дороги,
Іду навпомацки, мов той незрячий.
А на шляху лиш перепони і пороги,
Та не остудиш запал мій гарячий.

Не  знав ніколи краху я в життєвім морі,
Мені маяк ти, я спішу до тебе.
Я згоден на шляху все пережити горе,
І, як моряк з «Титаніка», молитись  небу.

Але й тоді, коли тонутиму в безодні,
Гарячими бажання будуть, як сьогодні.


© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117050506534
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Леонид Ружинский
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Леонид Ружинский