Часи безславні, окаянні,
А нам би істини ковток.
І ми б раділи сонцю в травні,
Пишніше б цвів для нас бузок.
В ціні що нині? Що в пошані?
Безчинство, ненависть, порок,
Свої герої і не звані,
Що рвучко тиснуть на курок.
Донбасе, рідний, сіль на рані,
Кремезний дубе без гілок,
В Кремлі? В Госдепі? На Майдані?
Лупився де війни божок?
Йому ти жертва, на заклання
Ведуть, на шиї - мотузок,
Твоє майбутнє - ще в тумані,
З минулим порвано зв'язок.
Як класти край цій «братській» брані,
Щоб зупинить смертей поток?
Шукаю в Біблії, в Корані…
Не сплю ночами від думок.
Мо’ доста жити нам в омані
Рабами згубних помилок,
Державність зріти в кожнім клані,
Життями платячи оброк?!
.
Мо доста?
© Copyright: Владимир Ивашина 2, 2017
Свидетельство о публикации №117050505857
Свидетельство о публикации №117050505857
Рецензии