«Мешать соединенью двух сердец…»
Вильям Шекспир. Сонет 116
Завжди лиш в унісон стук люблячих сердець,
Один одного вони чують у Вселенній.
В єдиний поєднатись стук щоб під кінець,
І проспівати гімн Любові безкінечній.
На це благословляє їх наш Бог-Творець,
Своєю владою над всім живим незмінно.
Бажає двом в житті Любові неодмінно,
І надихає під весільний їх вінець.
Для їх об’єднання немає перешкод,
Творець на небесах все вирішив давно,
Всі згодні з Ним, всі дії їх в одно.
Салют. Шампанське відкорковують вино,
Сім’я народжується тут – життя оплот,
І до нового надважливий поворот.
Сонет 116 из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117050505752
Свидетельство о публикации №117050505752
Рецензии