Нiч на повiтрi... Светлана Груздева

                Перевод с украинского:

…На воздухе ночью
прерывист, поверхностен сон –
декабрь! Холодает.
Вдохнёшь – и нутро обжигает
морозным шампанским
из неба хрустальной чеплажки…
И спят предрассветные пташки…
И так незаметно, неспешно, по-пански,
молчбе в унисон,
атмосферу меняет зима.
Но чьи-то шаги, потревожив дома,
скрипят…
Что, по снегу?..
И сердце с разбегу
в ловушку минуте отдам я сама…
Неужто снежком припорошены зданья?
А может, на крыше след ливня ищу?
…Тебе я прощу
и твоё «до свиданья»,
и буднично-нежное отмежеванье…
…На что упованье?

В эфире морозном,
под пологом звёздным –
церковный трезвон
издалёка слыхать с колокольни…
И в сердце невольно
надежда на чудо
войдёт ниоткуда:
о н  тоже смущён!..

…Но меркнет мечта и –
как звездочка, тает…

********************

                Оригинал: http://www.stihi.ru/2015/12/20/11474
               
...І ніч на повітрі...
Легкий переривчастий сон,
Бо все ж таки грудень.
І холод вповзає у груди
Морозним шампанським
...Із неба промитої склянки
У передпташиному ранку...
І так непомітно, повільно, по-панськи,
Думкам в унісон,
У повітря впливає зима.
І чутно, як кроки чиїсь крадькома
Риплять...
Чи по снігу?
Обставин за збігом,
І серце мережа нічна обійма...
Можливо, й дахи припорошені за ніч,
Чи темно виблискують після дощу...
Тобі я прощу
І твоє « на добраніч»,
Можливо, й дахи припорошені за ніч,
Чи темно виблискують після дощу...
Тобі я прощу
І твоє « на добраніч»,
І звичне, хоч лагідне, відмежування...
На що сподівання?
Зірки мерехтливі
Згасають, чутливі,
Під ранішній дзвін
Від церковної, здалека, вежі –
І серце бентежить
Надія раптова,
Зненацька чудова:
Не спить, може, й він?
Та згодом зникає,
Мов зірка ранкова.
_____________________

Яндекс-фото