«Где муза? Что молчат ее уста…?»
Вильям Шекспир. Сонет 100.
Потрібні взяти звідкіля мені слова,
Щоб сотворить щось, із сонетом схоже?
Головонька моя, сивенька голова,
Можливо, розум твій в тім допоможе?
Але в тобі ж одна полова і трава,
Не маєш ні катрена, ні терцета.
Де альфа їх, омега, гамма, бета?
О, Муза мила! Ти ніскільки не права.
Твоїм капризам вічно потакаю,
Як раб, беззаперечно,
А ти собі мовчиш безпечно.
Що ігноруєш – віками не забуду,
Але писати вірші я все рівно буду.
До мене ти повернешся – я твердо знаю.
Сонет 100-2 шуточный из цикла Шекспир по иному
© Copyright: Леонид Ружинский, 2017
Свидетельство о публикации №117050502815
Свидетельство о публикации №117050502815
Рецензии