***
пропустять мороз дерев'яні віконця.
та нам неважливо, що холод занурить,
бо нас у негоду своє гріє сонце.
сіренька, проста штукатурка на стелі,
та ми замість неї побачили б зорі.
і вже не потрібні манірні готелі,
а тільки б з тобою лишитися поряд.
прощаючись, знов на зупинці застрягли,
тебе обіймаючи стримував сльози,
охоплений диким бажанням, щоб сонце
і далі нас гріло в шалені морози.
2016
Свидетельство о публикации №117050500277