Дивись, як гарно – осінь тиха.
Нічого не змінилося в житті.
Кружляє листя – моя втіха,
Краплинки листопада золоті.
Нічого і не зміниться, я знаю.
Заголосять до вирію птахи,
Та й зникнуть за далеким небокраєм
І журавлі, і ластівки.
На згадку понесуть на крилах
Від бабиного літа сивину.
Немов остання мрія відлетіла
Далеко у незнану чужину.
Покрасувалась осінь та й тікає,
Мов попелюшка залишає бал.
І з кожним днем її краса згасає,
Згасає з кожним днем яскравість барв.
А замість того дива голо й сіро,
Дощі холодні та важкий туман.
Відгомоніла, відкружляла, відлетіла –
У вирій подалась за океан.
Осiнь
© Copyright: Еременко Губарева Ирина, 2017
Свидетельство о публикации №117050510925
Свидетельство о публикации №117050510925
Рецензии