Лягає тиша важко на плечі,
Лиш тільки відлунює серця стук.
Буденними стали високі речі…
Відлуння… тиша… німий перегук…
Буває, не раз ти сидиш самотою,
І тиша нічна розчинилась в тобі,
З думками своїми... і сам зі собою,
Намагаєшся щось довести собі.
Розбурхані мрії, нестримні бажання –
Ще стільки багато не створено див.
І рад уже йти… та постійне вагання…
Й не пройденим шлях залишив.
Але ти рушай і не бійся упасти,
Вставай і покайся, якщо ти згрішив,
Лиш в немочі може твій дух занепасти,
Марна та дорога, хто ґуль в ній не бив.
Марна та дорога
© Copyright: Руслана Мандрищук, 2017
Свидетельство о публикации №117050408872
Свидетельство о публикации №117050408872
Рецензии