Розкидані тенета-павутини
На ниві долі, істини й життя,
Завжди шукаєш правильні стежини,
Які ведуть тебе у майбуття.
Стаєш упевнено на шлях ногою,
Рушаєш гордо, наче це твоє.
У забутті, захоплений ходою,
Несеш поважно і чуже, й своє.
І мріється, що стежка ця правдива
уже веде від болю і від мук,
оце і є помилка та суттєва,
бо в дійсності – заплутавсь як павук.
Та ні, ще гірше… мов нещасна мошка,
В розкладених тенетах павутин…
Та ж залишалося до щастя зовсім трошки…
А опинився у безодні… сам-один…
Павутина
© Copyright: Руслана Мандрищук, 2017
Свидетельство о публикации №117050408769
Свидетельство о публикации №117050408769
Рецензии