Пiсля Славутича

Тримаю птаха щастя у руці.
Пірнаю у хвилини марнослав’я.
А крапелька солона по щоці
І присмак гіркоти та різнотрав’я.

Серпневі швидкоплинні вечори
У колі друзів з піснею до ранку.
Де зорі заколисують вітри,
Зникаючи  з туманом на світанку.

А далі – що? – Втамовувати біль
Розлуки та чекати знов на зустріч.
Біля Дніпрових, ледь помітних хвиль,
На фестивалі з назвою «Славутич»

І рік мине, він швидко пролетить.
А зараз час згадати про минуле...
Та як помріяти про зустрічі  кортить,
Про те, що вірш писати надихнуло!


Рецензии