Покажи мені, доле-напасте,
Збайдужіла моя провіднице,
Де моє нерозвідане щастя
За чужими руками таїться.
Я не вірю в молитви - то маска,
І в людські забобони не вірю,
Я хотіла звичайного щастя
І зубами хапалась за мрію.
Начитавшися доброї казки,
Я зростила за спиною крила
І, знадієна нею, до щастя,
Не шукаючи шляху, летіла.
Я була самовпевнено сильна
І багато, здавалося, знала…
Та, зірвавши натомлені крила,
Не молилася я - проклинала.
Припини це безкарне свавілля,
Відтепер не давай мені впасти.
Провіднице моя божевільна,
Поверни мені, зраднице, щастя.
Покажи менi, доле-напасте...
© Copyright: Натта Ли, 2017
Свидетельство о публикации №117050400504
Свидетельство о публикации №117050400504
Рецензии
