«Дуель»
(Сонет)
За віщось ображав мене дебіл,
хоч досі не второпаю за віщо.
Топтався по душі моїй, як віл,
із поглядом ненависно-зловіщим.
У відповідь і я, вхопивши кіл,
нападника добряче уперіщив.
Від бойового сплету наших тіл,
тріщали стебла бур’янів розкішних.
Тоді я, безперечно, виграв бій.
Закінченням стихійної дуелі
було, що ненависний ворог мій
на полиновій корчився постелі.
А я в траві усе ж знайшов не кіл,
а ручку й трохи віддалік … портфеля.
–––––––
©Анатолій Загравенко.
Дуэль
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2017
Свидетельство о публикации №117050402053
Свидетельство о публикации №117050402053
Рецензии