Вiтер гiлля похитае,
сонце золота нал'е,
я у тебе запитаю,
як i де ти зараз е.
Знаю, що тoбi там тiсно,
прохолодно ще тобi,
хочеш ти поiхать в мiсто,
сумно на тому горбi.
Oт пройтися би до парку
та до хати завiтать,
випити зi мною чарку,
з Катею пожартувать.
Притиснули пiски груди,
вiд образи все болить.
Вибачайте, добрi люди,
вибачайте, хоч на мить...
Ти мовчиш, немае мови,
причаiвся пiд хрестом
i не чути твого слова,
на горбочку, за селом.
04/05/2017p
Ти мовчиш, немае мови
© Copyright: Виктор Антохи, 2017
Свидетельство о публикации №117050411087
Свидетельство о публикации №117050411087
Рецензии