Це сталося гарячим літом,
Пізнав любовні туги я.
Мене до неї мов магнітом,
Вона ж від мене вдаль тіка...
Не знаю,що в ній так чіпляло,
Але узгодити не зміг,
Прохання розуму та тіла.
Від сорому втекти не міг...
Я все мовчав,вона й не знала,
І здогадатись не могла.
Мені наснаги бракувало,
Проте любов перемогла...
Я підішов,мовляв ні слова,
Лише покликав на танок.
Вона в пітьмі така чудова,
Нема ніде таких жінок...
Блакитні очі,ніжна шкіра.
Її волосся мов вогонь,
Вона-як витвір ювеліра,
І п'янить більш за алкоголь...
Але закінчилася повість,
Кудись поїхала вона.
Її чекав коханий хлопець,
Мене-лише скупа сльоза...
Аби ж то тільки на хвилину,
Побути з ней на самоті.
Я б показав сльози краплину,
Повідав почуття свої...
Це сталося гарячим л том...
© Copyright: Макс Сильва, 2017
Свидетельство о публикации №117050208842
Свидетельство о публикации №117050208842
Рецензии