Неперевiршенi
і (часто) не дослівно передаті,
не розшифровані часОм, чАсом не лічені
завжди окрилюють, хоч не завжди крилаті...
Спочатку вперто пробираються до серця,
штовхають одне одного у метушні
а потім стукають назад у дверці,
які, не так вже й легко відчинить.
Ті почуття, звабливі та зрадливі,
майже завжди спонтанні, як і я,
у рівній мірі болісні й щасливі
і паралельні одне одному, мов колія.
Завжди разом, ідуть з ноги на ногу,
То біль, то радість; то знахідка, то втрата;
то Світу сіються, то Богу...
Лише б зійшов врожай рясний та вартий.
(ХТ 26.04.2017)
Свидетельство о публикации №117050203677