Лина Костенко. Не говори печальными очами...
что не могут вымолвить слова.
Так возникает нежность самовольно.
Так возникает грозовая тишина.
Иль ты мой сон, или фантазии игра,
иль просто чёрной магии рука...
Какая радуга меж нас стояла!
Какая между нами пропасть пролегла!
Я не скажу "любимый" даже в памяти.
И всё же, вспомни обо мне и прослезись.
Шли две судьбы разными путями,
На перепутьи судьбы обнялись.
Оригинал:
Не говори печальними очима...
Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!
Я не скажу, і в пам'яті - коханий,
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.
Свидетельство о публикации №117050102895