Ван Гог. Лина Костенко. с украинского

Здравствуй, утро моё одинокое!
Холод холода. Тиши тишь.
Циклопически  одноокое
Небо всматривается в Париж.

Моя мука, ты ходишь по грани!
Был  король королей я вчера.
А сегодня лишь пепел сгоранья
Там, где маков пылала жара.

Мертвы краски. А руки их ищут.
На мольбертах распятый восход.
Обелиском на этом кладбище
Кипарисы взвились в небосвод.

Небо глухо набрякло грозою.
Кружат звезды среди немоты.
Черной встряской палеозоя
Переломаны горам хребты.

Свет струиться в меня просветленьем.
Я пастух. Дерева я пасу.
В днях-карманах, зашитых терпеньем,
Кулаки я до смерти несу.

Беспокойный и в чем-то  неистов.
Не Сезанн, не Гоген, не Мане.
Что поделаешь,  это истина,
Что меня слишком много во мне.

Кто-то скажет, да он божевольный.
Может  правда, ведь он - значит  я.
Я свободен! О Боже, я вольный!
Доброй ночи, свобода моя.


          *****

Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я - надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлі-хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня, залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу.
Самовитий - несамовитий -
не Сезанн - не Гоген - не Мане
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть.
Божевільний!
Що ж, може бути. Він - це значить я.
Боже - вільний...
Боже, я - вільний!
На добраніч, Свободо моя!

      







Илл.«Звёздная ночь» — картина нидерландского художника Винсента Ван Гога,