Люблю у людинi чеснiсть .
Коли прозора ,як струмiнь ,
Що ллє з блакитного моря .
Люблю ,щоб була з душею ,
I посмiшкою ,як сонце .
Люблю ,щоб свiтилась щастям
сутнiстю усiєю .
Та виявилось : треба менi багато !
Що таку за такi чесноти ,
Уже давно посадили б за ґрати .
У нашому свiтi отак ,ну нiяк не можна !
Треба умiти грати !
Ми усi людьми народились ,
З душею в дитинствi перехрестились ,
Та чомусь всi забули швидко :
Що бути таке людиной .
Що бути таке iз ким-то єдиним.
I сумно менi вiд цього ,
Не треба мене втiшати !
Ти подивись на себе :
Що з тобой сталось , Брате ?
Де дiв своє серце кляте ?...
Чи такого тебе народила мати ?
Щоб брехню ти казав за правду ,
Щоб ніж ти для когось тримав позаду ,
Хоч всіх обмани - повірять !
Вони будуть ззовні мірять .
Твої очі щирі
Стали злими відколи ?
Знай, собі не збрешеш ніколи !
Люблю у людинi...
© Copyright: Яна Грива, 2017
Свидетельство о публикации №117050111027
Свидетельство о публикации №117050111027
Рецензии