Там, де трави хиляться квітучі,
Там, де вітер пестить пагорби,
Там, над яром крейдяної кручі,
Без опору і без боротьби,
Там істота драколастівоча
Не завершить свій одвічний герць...
Там ми не поглянем очі в очі
Блискавичним променем сердець,
Там ми не сплетемось, як коріння
Запашних й п’янких кущів бузку,
Не впадемо в небо синє-синє,
Й крила у пташиному танку
Ми разом не будемо здіймати,
Де зелений вітер квіт землі
Пестить ніжно, як дитину мати,
Й трави мліють в сонячній імлі...
30.04.17
Там, де трави хиляться квiтучi
© Copyright: Наталка Змиивна, 2017
Свидетельство о публикации №117043010989
Свидетельство о публикации №117043010989
Рецензии