Если в мыслях бушует пожар,
И душа ваша требует пищи,
Не ходите на шумный базар,
А сходите один на кладбИще.
В одиночестве проще бродить
И спокойно, без всякого риска,
Можно бывших людей навестить
И могилы знакомых и близких.
Хоть часы и минуты в цене,
Ваше время пройдёт не напрасно,
Ведь в кладбищенской той тишине
Проявляется прошлое ясно.
Станет ясно как жизни сожгли,
Кто-то позже, а нЕкто - до срока,
И как все безмятежно легли
Под печать неизбежного Рока.
Хорошо в заповедной тиши,
Вдалеке от привычного шума,
Убирая нагрузку с души,
Вспоминать и о чём-нибудь думать.
Размышлять о Судьбе, о Былом,
О земном, временнОм, преходящем...
Заживляя душевный надлом,
Что гнетёт нас порой в настоящем.
1.06.2015 г.
Кладбище
© Copyright: Маценко Виталий, 2017
Свидетельство о публикации №117042804990
Свидетельство о публикации №117042804990
Рецензии
Віталію, гарний вірш. Заспокоює і заставляє відчути плинність буття.
Сьогодні всі люди живуть у стані постійної гонки з часом. Кожен - не встигає. Причин багато, але головна - це величезний потік інформації навколо однієї окремо взятої особи. Інформація хлине від оточуючих людей. А технології наближають весь оточуючий тебе світ - на відстань витягнутої руки: починаючи від дзвінка родичам, які живуть за сотні кілометрів, чи миттєвих повідомлень друзів в Однокласниках з інших країн, і закінчуючи твітером президента США, чи блогом самого Стівена Хоукінга з написаною вранці статею.
В результаті, ми намагаємось обхитрити свій час і встигнути більше, ніж можливо. Та насправді дорога у всіх недовга і чітко визначена - від утроби матері до безмовної могили на кладовищі. Це одночасно і прекрасно (бо це життя і ми уже тут, граємо на "сцені" в гонку), і моторошно (бо воно має кінець, і колись нас уже тут не буде).
Дякую за хвилинку умиротворення. На кладовищі дійсно тихо - всі уже "добігли". І на радість, і на жаль одночасно.
Назар Перемагайченко 06.05.2017 16:19 • Заявить о нарушении
Сьогодні всі люди живуть у стані постійної гонки з часом. Кожен - не встигає. Причин багато, але головна - це величезний потік інформації навколо однієї окремо взятої особи. Інформація хлине від оточуючих людей. А технології наближають весь оточуючий тебе світ - на відстань витягнутої руки: починаючи від дзвінка родичам, які живуть за сотні кілометрів, чи миттєвих повідомлень друзів в Однокласниках з інших країн, і закінчуючи твітером президента США, чи блогом самого Стівена Хоукінга з написаною вранці статею.
В результаті, ми намагаємось обхитрити свій час і встигнути більше, ніж можливо. Та насправді дорога у всіх недовга і чітко визначена - від утроби матері до безмовної могили на кладовищі. Це одночасно і прекрасно (бо це життя і ми уже тут, граємо на "сцені" в гонку), і моторошно (бо воно має кінець, і колись нас уже тут не буде).
Дякую за хвилинку умиротворення. На кладовищі дійсно тихо - всі уже "добігли". І на радість, і на жаль одночасно.
Назар Перемагайченко 06.05.2017 16:19 • Заявить о нарушении