Вулиці
Збираємось: ти з думками,а я похапцем.
Будемо їхати: ти до моря свого, я - околицями.
У нас різні з тобою вулиці,
але поруч йдемо, мов на милицях.
Тіло прагне тепла, тулиться.
…ти схуд - загострилися вилиці.
Ліхтарі до півночі світяться,
після можна давати обітниці,
що роками в душі нітяться.
Та чи можна клястись грішниці?!
Ми розстанемось не на митниці,
а за рогом, вечором п’ятниці.
Сяду в потяг «кохана-самітниця».
Ось він другий кінець палиці.
На останок скажу наступниці:
нехай тішить тебе і тішиться.
У нас різні з тобою вулиці,
і дорога між нами кришиться.
Вже зібралися: ти з думками, а я похапцем.
Ти до моря, а я загубитись в околицях.
Говорила вже, що ти схуд і про вилиці.
Все сказала і страх потік по потилиці.
***
© Copyright: Руслана Гаймановская, 2017
Свидетельство о публикации №117042707438
Свидетельство о публикации №117042707438
Рецензии