Тихий вечір... Вона одна... Дивлячись на місячне сяйво, в думках у неї приємні, добрі спогади. Маленький вітерець колише її волосся. Вона все стоїть замріяна і дивиться у безкрає небо. Душа її летить над землею, думки її у теплих спогадах, а в очах блищить сльоза, і не зрозуміло, чи то від щастя, чи то від суму... Все у нашому житті проходить, все змінюється, як літо на осінь, зима на весну. Хтось народжується, а хтось відходить в інший світ. А вона все мріє про щастя, усміхаючись всім довкола і даруючи тепло своєї душі, вона йде вперед. Одна така, неначе з іншої планети, дивиться на світ іншими очима. Неначе птаха в небі... Вільна птаха, якій так хочеться потрапити до раю...
В думках
© Copyright: Зоряна Вознюк, 2017
Свидетельство о публикации №117042608295
Свидетельство о публикации №117042608295
Рецензии