Ці очі... Ці сині очі...
Вони взяли мене в полон,
У них я потонути хочу,
Та мить була неначе сон.
Твій погляд був такий чарівний
І голос твій так серцю рідний
В душі моїй вогонь пала,
Можливо, закохалась я...
У снах приходиш ти щоночі
І знову бачу я ці очі...
Ці очі... ці сині очі...
І хвилею щастя накриває,
Моя душа летить, співає
Назустріч вітру, по долині,
І до червоної калини,
Розповісти її новини,
Що в снах приходить красень
синьоокий,
стрункий та високий.
Син оч
© Copyright: Зоряна Вознюк, 2017
Свидетельство о публикации №117042608269
Свидетельство о публикации №117042608269
Рецензии