Дуби, дуби у центрі міста.
Віки рахують. Все гаразд.
Сумська буркоче кам’яниста,
на Харків дивіться Тарас.
Між віт біснується сорока,
бо голуби з рук хліб клюють.
А поза спиною пророка
снує, снує всілякий люд.
Так, мов нема війни в країні,
не гинуть хлопці молоді.
Не куштували ситі нині
коржів гірких із жолудів.
…Хліб голуби клюють з киванням
і одлітають кожен раз.
Тож не у вись зі сподіванням,
на Харків дивіться Тарас.
Невже не прийдемо до тями?
Скрізь по минулому – хрести!
…Як об бруківку жолудями,
що їм повік не прорости.
ДУБИ
© Copyright: Татьяна Очеретянова, 2017
Свидетельство о публикации №117042605372
Свидетельство о публикации №117042605372
Рецензии
