Прийняло літо сповідь осені,-
Благословило на престол,-
І вже панує жовте з просіддю,
Сріблястий дощик за вікном.
Та листя котяться за вітром,
Переминаючи стерню…
Тоненька сітка павутинна,
Троянди, - в ранішнім снігу…
І так,- все швидко проминає,-
Недавнє сонце і тепло…
Вже, на престол, зима сідає,
Морозом дихає в вікно.
А серце, наче, завмирає…
І погляд тягнеться до хмар,-
Там, журавлиний клин останній
Летить до літа, в інший край…
***
© Copyright: Людмила Петрук, 2017
Свидетельство о публикации №117042504180
Свидетельство о публикации №117042504180
Рецензии