Минула юність між цих каштанів,
Яскрава осінь, весна, зима...
А скільки мрій тут було і планів!
А сонця скільки було й нема!
Я приїзджаю сюди у справах
Один лиш раз на десяток літ
З країв, де вітер шуршить у травах,
Де море хвилями шле привіт.
А місто дивиться прямо в очі,
Не вистачає ні слів, ні фраз.
Воно нікого ще знать не хоче,
Воно ще вірить в щасливих нас.
А ми? А що ми? - Давно минули.
І ще минаєм за кроком крок.
Чого важливого не збагнули -
Того занадно було на двох.
А місто дивиться, місто гасне,
А місто наші шука сліди....
...Все відбуватися має вчасно,
Або ніколи. і так завжди.
Минула юнiсть мiж цих каштанiв
© Copyright: Алина Винниченко2, 2017
Свидетельство о публикации №117042409291
Свидетельство о публикации №117042409291
Рецензии
Дякую Вам, Аліна!
Гарно пишете!
І ще. Беріть у заголовках вірша, букву "і",
на англійському алфавіті.
З теплом,
Михаил Онищенко2 29.04.2017 13:39 • Заявить о нарушении
Гарно пишете!
І ще. Беріть у заголовках вірша, букву "і",
на англійському алфавіті.
З теплом,
Михаил Онищенко2 29.04.2017 13:39 • Заявить о нарушении