Почали жити у воєнне лихоліття,
До тепер цінуєм мить буття,
Роки майнули,мов багаття,
Війна пройшла через життя,
Невдовзі одійдем усе залишим,
Додатки,що нам гучно обіцяли,
Залишим їх зніщалим панам нашим,
Хатиночки,щоб їм добудували.
Та нам не треба погребінь зичних,
Та ні промов,попів,музик,
Не треба також брил гранітних,
Тож лише хрест, та напис,хто лежить.
За нами Ви не плачьте,не ридайте,
А киньте на труну жменю землі,
Та не сумуйте,тільки посміхайтесь,
Бо ми вже вдома,а Ви ще ні.
Заповит
© Copyright: Виталий Костылёв, 2017
Свидетельство о публикации №117042404968
Свидетельство о публикации №117042404968
Рецензии