Ось берізка похилилась.
Попід тином, біля стріхи.
Жаль так стало її неньку.
Аж серденько вилітає,
Й гомонить і виступає.
Сумно їй саменькій стало.
Ні родини, ні кресала.
Не сумуй ти дівко красна.
Ще прийде твій милий,любий...
Поцілує й приголубить.
І будеш ти вся сіяти
Від кохання і від дати.
Ти ж чекай, чекай і далі.
Аж дивись не промини..
Як твій милий буде йти.
А поки живи, надійся,
Не жалкуй й не будь сумна..
Бо життя біжить, як річка..
Й ти не в силах їй гукнуть:"Стривай!".
Похилилась
© Copyright: Татьяна Карнаух, 2017
Свидетельство о публикации №117042400161
Свидетельство о публикации №117042400161
Рецензии