Сонет 76 из цикла Шекспир по иному

Приписками занимаетесь, батенька: не сотый, а только семьдесят шестой:

«Увы, мой стих не блещет новизной...»
Вильям Шекспир. Сонет 76

В моїй поезії нема, напевне, новизни,
Сказали основне у віршах корифеї.
Поезія свята, ми гріємось від неї,
Мені ж подарувала істину вони.
Кохання, почуття завжди у кожного свої,
Їх виражають так, затронули щоб душу.
Я достеменно знаю: правил не порушу,
Рад буду, якщо сонети деякі мої
В ряд стануть, що Дант творив, Петрарка і Шекспір.
Як високо піднЯта ними вгору планка!
Своїй Лаурі так освідчувавсь Петрарка,
Що у захопленні коханці до сих пір.
Тобі присвячую сонет я свій вже сотий,
Та новизни не відчуваю ні на йоту.

В моих стихах, возможно, мало новизны,
В стихах сказали основное корифеи.
Нам Муза – праздник, греемся мы ею,
Она нам дарит истины весны.

Любовь и чувства ведь у каждого свои,
Их выражают так, чтоб тронули всем душу.
Я знаю точно: этих правил не нарушу,
И буду рад, сонеты если и мои

В ряд станут с теми, что творили Дант, Шекспир.
Как высоко они тогда подняли планку!
Своей Лауре объяснялся так Петрарка,
Что до сих пор для всех влюбленных он - кумир.

Вот посвящаю я тебе сонет свой сотый,
А новизны не ощущаю ни на йоту.

Петр Голубков   22.04.2017 20:22   •   Заявить о нарушении