КРук на снігу ДНК лишає,
КРилами свій монолог пише,
КРедити на сповідь швидко минають у
КРигою розцяцькованій тиші.
КРейдяний сніг розчепірив горло,
КРихти ковтає споминів хутко.
КРасти - як їсти. Сам на сам з кодлом -
КРапля за краплею вагітнієш смутком.
КРов застигає смачним візерунком, роблячи
КРеслення автопортретом.
КРупкою сніг присипає
КРісло зі щойно згаслим у ньому поетом.
Грудень 2016
КРук на снiгу ДНК лиша
© Copyright: Оксана Шпиталь, 2017
Свидетельство о публикации №117042005374
Свидетельство о публикации №117042005374
Рецензии