Знов пухнастi снiги принесла заметiль
Знов пухнасті сніги принесла заметіль
Навкруги повстилала дороги,
Тільки де б не була, прилечу звідусіль
До ріднішого в світі порогу.
Я до милого краю низенько вклонюсь
І згадаю дитинство крилате,
І навернуться сльози на очі чомусь,-
Обійму я і маму, і тата,
Привітаю вишневий садок у дворі,
І стареньку криницю щербату...
Я прошу, Боже мій, збережи ізгори
Мою пам'ять про батьківську хату.
© Copyright: Татьяна Ахинько, 2017
Свидетельство о публикации №117041903087
Свидетельство о публикации №117041903087
Рецензии