Чому так солодко було мені,
Од слів,що шепотів ти уночі,
Од мрій,які подарував,мов наяву
І знову все забрав,
Як холод ту весну.
Чому тоді я не відчула,
Що знов печаль і знов обман.
"Яке ж ти право мав?"-
хотілося б спитати.
"Ось так, не гідно в душу наплювати?"
І в котрий раз ти знову промовчиш.
Мабуть лиш в думці оповіш:
"Що не тобі судить мене,
тому, що не до тебе
лине серденько моє."
Але я знаю помилка була моя,
Що знову стала на тії ж
граблі я....
***
© Copyright: Юлия Рудковская 2, 2017
Свидетельство о публикации №117041911850
Свидетельство о публикации №117041911850
Рецензии