Я все прийняти гірко мушу,
І сенс життя знайти в журбі...
Твою красиву ніжну душу,
Нести з любов'ю у собі!
Щоб образ уві сні плекати,
Дивитись в ніч, як плине час...
Хіба ж так можна закохатись?
Один лиш погляд! Тільки раз!
І скільки слів, і стільки ж суму:
Засни на мить, моя печаль!
Думки холодні жалять струмом:
Ти не зі мною... Ох, як жаль!
Що треба ще нам, щоб збагнути?
Любов до смерті зберегти!
Мені б лиш серцем доторкнутись
До тебе ніжно... І піти.
Піти за край, щоб мимоволі
Упасти в сутінки зими,
І побажати щастя й долі,
З такою гарною, як ти!
Тoбi
© Copyright: Сергей Небов, 2017
Свидетельство о публикации №117041911338
Свидетельство о публикации №117041911338
Рецензии