Зiрка вiчного життя

Людині осіннього віку
З пожовклим від часу буттям,
Зі смутком без міри і ліку
У весну нема вороття?
Нема вороття в безтурботний
Із променів сплетений день
Зі смаком блаженства і цноти
Й наповнених щастям легень?

Та, ні! У пітьмі сяє зірка,
Як знак, що нема забуття,
Що зникне, як марево прірва,
Й прокинеться вічне життя!



   
    16.02.2017р.


Рецензии